Люцерна – рослина сімейства бобових, що вирощують як кормову культуру. Її можна використовувати як зелений корм, сіна, силос, а також сінного борошна. Цю рослину також вирощують для насичення ґрунту азотом та підвищення родючості. Люцерна росте у вигляді куща висотою 50-150 см. Коренева система стрижнева, потужна, досягає в довжину 2-3 м. Листя трійчасте, причому середній лист має більш довгий черешок. Квітки зібрані в суцвіття-кисті, синьо-лілового кольору, деякі види мають жовті, білі або строкаті квіти. Насіння дрібне, вага 1 тис.шт. - близько 2-2,5 г. Кормові якості люцерни дуже високі: 1 центнер сіна з цієї культури містить 48 кормових одиниць і 10,3 кг протеїну, що перетравлюється. Поживність 1 кг сіна з люцерни приблизно така сама, як у 0,5 кг вівса.
Особливості вирощування:
Норма висіву люцерни: у вологих регіонах – 16-18 кг/га (160-180 г на сотку), у посушливих – 14-16 кг/га (140-160 г на сотку). Насіння висівають на підготовлений ґрунт на глибину 2-3 см, після посіву відразу боронують. Після появи сходів боронити люцерну не рекомендується.
Щоб люцерна утворила хороший травостій для укосу, її слід сіяти навесні, коли температура досягне 18-20°С. Для сівби бажано вибирати відкриті, добре освітлені ділянки. Грунт найкраще середньосуглинистий. Люцерна дозволяє зробити кілька укосів на рік. Після кожного укосу слід робити поливи.
